Під час здійснення провадження у цивільних справах може виникнути необхідність виконання процесуальних дій за межами території своєї держави, зокрема, необхідність допитати свідка, опитати сторону, вручити повістки особам, які проживають за кордоном.
Оскільки суд може діяти лише в межах території своєї держави, виконання таких й інших процесуальних дій можливе лише шляхом його звернення за сприянням до судових органів іншої держави.
Таке звернення з проханням про надання правової допомоги називається судовим дорученням. Виконання таких доручень називається наданням міжнародної правової допомоги.
Суди України виконують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій на основі законодавства України та за наявності міжнародноправової угоди з відповідною державою.
Суд, до якого надійшло клопотання про надання правової допомоги, при його виконанні застосовує законодавство своєї держави.
Якщо суд некомпетентний виконати клопотання, він пересилає його компетентній установі, повідомивши про це суд, від якого надійшло клопотання. На прохання суду, який подав клопотання, суд, який його виконує, повідомляє його та заінтересовані сторони про місце і час виконання клопотання, щоб вони могли мати можливість бути присутніми при його виконанні відповідно до законодавства держави суду місця виконання. Про результати виконання доручення повідомляється в письмовій формі суд, від якого надійшло клопотання.
Йому надсилаються документи, що підтверджують виконання. При неможливості виконання доручення повертається запитуючій стороні з повідомленням причин його невиконання (Конвенції держав).
Згідно з ч. 1 ст. 10 та ст. 11 Мінської конвенції запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані її мовою або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти.
Вручення документів засвідчується підтвердженням, підписами особою, якій вручається документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.
Порядок опрацювання доручень про вручення документів на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначено в Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання виконання судових рішень, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008 (далі — Інструкція). Відповідно до п. 1.8 розділу 1 Інструкції головні територіальні управління юстиції взаємодіють з іноземними компетентними органами з питання надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах через Міністерства юстиції України, яке відповідно до положень міжнародних договорів є центральним органом України з питань надання міжнародної правової допомоги в цивільних справах.
Якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникає необхідність у врученні документів за кордоном, суд України, який розглядає справу, складає доручення про надання правової допомоги за кордоном та направляє через головне територіальне управління юстиції до Міністерства юстиції України, яке опрацьовує доручення та направляє його до центрального органу з питань надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах запитуваної держави, а також отримує від іноземних компетентних органів України інформацію та документи стосовно виконання доручень, направляє їх через міжрегіональні управління юстиції відповідному органу (пп. 1.10.1, 1.10.2 п. 1.10 розд. 1, пп. 2.2, 2.7 розд. II Інструкції).
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що у разі, якщо відповідач у справі є громадянином однієї з держав-учасниць Конвенції і проживає на її території, він має бути повідомлений про час і місце судового розгляду справи за позовом до нього відповідно до положень Конвенції — за дорученням суду України, направленим через головні територіальні управління юстиції до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачене міжнародним договором України.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-835цс17.
У цій справі позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідач у справі був громадянином Російської Федерації та проживав на її території. Суд повідомляв відповідача про розгляд справи листом за місцем реєстрації, електронною повісткою та телефонограмою за місцем роботи відповідача.
Рішенням суду апеляційної інстанції, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, позов було задоволено.
Постановою ВСУ від 05.07.2017 у справі № 6-835цс17 рішення судів попередніх інстанції були скасовані, а справа направлена до суду апеляційної інстанції.
ВСУ дійшов висновку, що судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій є незаконними, оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищевказані норми Конвенції та Інструкції щодо встановленого порядку належного повідомлення відповідача у справі через головні територіальні управління юстиції та повідомляв його про час та місце розгляду справи шляхом телефонограм за місцем його роботи, а також надсилання листів, телеграм, судових повісток, які не були вручені відповідачу.
