Згідно зі ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Процесуальний порядок визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні регулюється розділом ІХ ЦПК «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні». Зокрема, згідно зі ст. 462 ЦПК рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ст. 471 ЦПК рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Отже, необхідно з’ясувати наявність чинних міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною та державою, від якої надійшло клопотання про визнання та вико- нання рішення її суду. Це можуть бути як багатосторонні договори (конвенції, угоди), так і двосторонні, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Існує два способи для визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів, зокрема:
- на основі міжнародних договорів, укладених між Україною та іншими державами, які регламентують механізм визнання та виконання договірними сторонами рішень судів, винесених у кожній із них;
- за принципом взаємності, у разі відсутності укладених міжнародних договорів, згідно з яким держава, що дотримується цього принципу, надає на своїй території аналогічні права і бере на себе аналогічні зобов’язання щодо визнання та виконання судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦПК рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Частиною 462 ЦПК передбачено, що у разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право», якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
Судова практика містить приклад визнання принципу взаємності, у разі якщо не доведено інше.
Наприклад, у справі № 127/10583/17 особа звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із клопотанням про визнання на території України постанови Вищого Суду Справедливості провінції Онтаріо від 15.11.2007 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20.06.2017, у прийнятті клопотання було відмовлено.
Зазначені ухвали були мотивовані тим, що між Канадою та Україною міжнародні договори про правову допомогу і правові відносини у цивільних і сімейних справах не укладались, а тому суди України не розглядають такі клопотання та відмовляють у їх прийнятті.
Постановою ВС від 31.10.2018 ухвали судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа передана до суду першої інстанції.
ВС, пославшись, зокрема, на ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право», зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, тому що оскільки між Україною та Канадою не укладено договору про правову допомогу, то рішення суду Канади визнається в Україні за принципом взаємності і відсутність двостороннього Договору із Канадою не може бути підставою для невизнання рішення.
