Визначення місця проживання дитини

Визначення місця проживання дитини

Визначення місця проживання дитини

Право батьків на визначення місця проживання ди­тини

Право батьків на визначення місця проживання ди­тини

  1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визна­чається за згодою батьків.
  2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначаєть­ся за спільною згодою батьків та самої дитини.
  3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з Конституцією України кожна особа має право на вибір свого місця проживання, але сімейні відносини мають свою специфіку, оскільки ма­лолітні та неповнолітні діти не можуть проживати самостійно, тому що батьки повинні брати участь у їх вихованні, утриманні.

Тому статтею 160 СК передбачається, якщо дитина не досягла 10 років, то місце її проживан­ня визначається за згодою батьків.

Традиційно, якщо батьки проживають разом у зареєстрованому шлюбі чи у цивільному шлюбі, то дитина проживає однією сім’єю з ними за місцем їхнього прожи­вання або за місцем проживання усиновлювачів, якщо ж окремо, то у біль­шості випадків дитина проживає за місцем проживання матері, рідше – за місцем проживання батька.

Але бувають випадки, коли дитина може про­живати не з батьками, а з дідом, бабою, або ж дитина у силу тих чи інших обставин може перебувати на вихованні у спеціальних навчальних закла­дах або закладі охорони здоров’я.

Якщо дитина досягла 10 років, місце її проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, але, як передбачено ч. З ст. 29 ЦК, місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є все ж та­ки місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них.

Якщо фізична особа досягла 14 років вона може вільно обирати собі місце прожи­вання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Це загальне положення закріплено у ч. 2 ст. 29 ЦК, але СК встановлено саме такі обме­ження, про які йдеться у цій частині, тобто 14-річна дитина може визнача­ти своє місце проживання, але не довільно (де вона захоче, там і житиме), а лише з батьками, і конкретно з ким саме – з матір’ю чи батьком – це вона може вирішувати самостійно, якщо не встановлено інше.

Наприклад, бать­ка позбавлено батьківських прав, він характеризується негативно і дитина проживала з матір’ю, між ними виник конфлікт і дитина вирішила перей­ти проживати до батька, хоча рішенням суду визначено, що дитина повин­на проживати з матір’ю. У такому разі воля дитини не може братися судом до уваги тощо.

Визначення місця проживання дитини

Адвокат по сімейним справам

photo_2021-03-22_17-16-36.jpg
Сімейний адвокат
Нашим адвокатам часто ставлять питання: Як визначити місце проживання дитини? Як скласти позовну заяву про визначення місця проживання дитини у 2021 році? В якому випадку суд не може передати дитину одному з батьків?

На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

Спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

Якщо мати та батько, які розлучилися та проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дити­ни беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківсь­ких обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік ди­тини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.

Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимо­гу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібран­ня дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікуван­ня органу опіки та піклування.

При коментуванні цієї норми слід звернути увагу фахівців на ту обставину, що нею охоплюються випадки:

При розірванні шлюбу між подружжям, яке має дітей, суд при розгляді справи, як це передбачено ч. 1 ст. 109 СК, повинен перевірити наявність між ними письмового договору про те, з ким із них будуть проживати діти, та зазначити цю інформацію у рішенні.

Тобто, за загальним правилом, батьки добровільно можуть визначитися у договірному порядку про місце прожи­вання дитини.

Якщо це питання не було вирішене у договірному порядку, то при розір­ванні шлюбу подружжя може за спільною згодою розв’язати питання про місце проживання дитини, що буде вказано у судово­му рішенні.

Якщо ж при розірванні шлюбу у суді батьки не дійшли згоди, з ким із них проживатиме дитина, то такий спір вирішується в одному провад­женні з розірванням шлюбу.

Але за КпШС не передбачалось одночасне розв’язання питання про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Тому сьогодні позови про визначення місця проживання дитини, коли розлучення сталося до 2004 р., можуть розглядатися самостійно.

Це положення стосується й випадків, коли батьками дитини є особи, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Але у будь-якому разі при вирішен­ні спору, з ким із батьків проживатиме малолітня дитина, суд повинен бра­ти до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, до дитини, крім того, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші істотні обставини.

При цьому повинні враховувати­ся такі обставини, як наявність самостійного доходу у кожного з батьків, забезпечення житлом, відсутність шкідливих звичок.

Суд не може передати дитину тому із батьків, хто зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами, аморально себе поводить, оскільки це може зашкодити дитині.

Якщо обидва із батьків характеризуються негативно і суд встановить, що жоден із них не зможе створити та забезпечити дитині належних умов для виховання та розвитку, то, як передбачено ч. 3 ст. 161 СК, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бу­ти передана комусь із них.

Ми вважаємо доцільним зупинитися на аналізі положення про те, за чиєю ініціативою до справи залучаються баба, дід або інші родичі та яке їхнє процесуальне становище у справі, про яку вимогу баби, діда та інших родичів (у законі не зазначено кого саме) йдеться.

Тому доцільно з позиції цивільного процесу дати відповіді щодо усіх цих «невідомих». Насамперед зазначимо, що спір між батьками про визначення місця проживання дити­ни розглядається у порядку позовного провадження, де батьки будуть сто­ронами.

Такий спір може розглядатися за участю дитини, яка досягла 10 ро­ків, як це передбачено ч. 2 ст. 160 СК, де йдеться про те, що місце проживан­ня – з батьком чи матір’ю – може визначити сама дитина шляхом надання на це згоди.

Така справа може розглядатися за участю органу опіки та піклу­вання з метою давання висновку у справі цим органом у порядку ст. 45 ЦПК.

Виходячи з теорії цивільного процесу слід зазначити, що дід, баба та інші родичі можуть за ч. 2 ст. 35 ЦПК бути залучені до справи, як треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору між сторонами (батьками) про визначення місця проживання дитини за ініціативою суду або за кло­потанням інших осіб, які беруть участь у справі.

Таке клопотання, наприк­лад, можуть заявити органи опіки та піклування.

  • Якщо дід, баба або інші родичі беруть участь у справі як треті особи без самостійних вимог і суд при розгляді справи дійде висновку, що дитина не може проживати ні з ким із батьків, тоді дід, баба або інші родичі можуть пред’явити самостійну вимогу до батьків про визначення місця проживан­ня дитини з ними.
  • Або якщо дід, баба та інші родичі взагалі не братимуть участь у справі, а суд дійде висновку, що дитина не може проживати ні з ким із батьків, він може (через повноваження, які виконує суд від імені дер­жави та в її інтересах) повідомити діда, бабу та інших родичів про знаход­ження такої справи у суді та роз’яснити їм право, що вони можуть вступи­ти у процес як треті особи з самостійними вимогами, пред’явивши позов до сторін про визначення місця проживання дитини з ними.
  • Але якщо дід, баба та інші родичі не бажають пред’явити самостійну ви­могу до обох з батьків про визначення місця проживання дитини з ними, а суд дійде висновку про те, що дитина не може проживати ні з ким із бать­ків, то, на нашу думку, орган опіки та піклування в інтересах малоліт­ньої дитини повинен заявити вимогу про відібрання дитини (без позбавлен­ня їх батьківських прав) від того з батьків, з ким вона проживає, та передання її на опікування органу опіки та піклування.

В усіх розглянутих ви­падках при визначенні судом місця проживання дитини, як з одним із батьків, так і з дідом, бабою чи іншими родичами або про перебування ди­тини на опікуванні в органі опіки та піклування, батьки чи один із них не звільняються від виконання покладених на них обов’язків щодо дитини.

Але право на виховання дитини (як особисте немайнове право) не пере­дається від одного з батьків до діда з бабою.

Сімейний адвокат при визначенні місця проживання дитини

Сімейний адвокат при визначенні місця проживання дитини

У вирішенні справи про визначення місця проживання дитини більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.

Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі та нюанси, які допоможуть прискорити процес.

Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:

  • оперативність вирішення справи про визначення місця проживання дитини;
  • швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
  • економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
  • можливість розв’язувати питання онлайн.
Дар'я Сергіївна Скрябіна
Сімейний адвокат
Кращий спосіб заощадити час і гроші при визначенні місця проживання дитини - звернутись за консультацією до хорошого сімейного адвоката!

Звертайтеся до наших сімейних адвокатів, якщо для Вас важливий позитивний результат при визначенні місця проживання дитини.

Для вирішення справи потрібно зателефонувати або написати нашим сімейним адвокатам і вони нададуть Вам всю необхідну інформацію найближчим часом!

Визначення місця проживання дитини

Найчастіші питання адвокату

У якому віці дитина може вирішувати, з ким з батьків вона хоче проживати?
Хто вирішує, з ким буде проживати малолітня дитина, коли її батьки проживають окремо?
В якому випадку суд не може передати дитину одному з батьків?
Чи потрібна особиста присутність Клієнта в суді?
Який у Вас досвід роботи у сімейних справах?
Яка вартість юридичних послуг у Вашій компанії?

Якщо стаття “Визначення місця проживання дитини” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію у сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.

Визначення місця проживання дитини

Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua:

  1. Визнання батьківства
  2. Спір про батьківство
  3. Встановлення батьківства
  4. Оспорювання батьківства
  5. Відібрання малолітньої дитини
  6. Позбавлення батьківських прав
  7. Усиновлення
  8. Порядок спілкування, зустрічей з дитиною
  9. Виїзд дитини за кордон
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Сімейний адвокат
Додати коментар

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!: