Право батьків на визначення місця проживання дитини
- Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
- Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
- Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з Конституцією України кожна особа має право на вибір свого місця проживання, але сімейні відносини мають свою специфіку, оскільки малолітні та неповнолітні діти не можуть проживати самостійно, тому що батьки повинні брати участь у їх вихованні, утриманні.
Тому статтею 160 СК передбачається, якщо дитина не досягла 10 років, то місце її проживання визначається за згодою батьків.
Традиційно, якщо батьки проживають разом у зареєстрованому шлюбі чи у цивільному шлюбі, то дитина проживає однією сім’єю з ними за місцем їхнього проживання або за місцем проживання усиновлювачів, якщо ж окремо, то у більшості випадків дитина проживає за місцем проживання матері, рідше – за місцем проживання батька.
Але бувають випадки, коли дитина може проживати не з батьками, а з дідом, бабою, або ж дитина у силу тих чи інших обставин може перебувати на вихованні у спеціальних навчальних закладах або закладі охорони здоров’я.
Якщо дитина досягла 10 років, місце її проживання визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, але, як передбачено ч. З ст. 29 ЦК, місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є все ж таки місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного із них.
Якщо фізична особа досягла 14 років вона може вільно обирати собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Це загальне положення закріплено у ч. 2 ст. 29 ЦК, але СК встановлено саме такі обмеження, про які йдеться у цій частині, тобто 14-річна дитина може визначати своє місце проживання, але не довільно (де вона захоче, там і житиме), а лише з батьками, і конкретно з ким саме – з матір’ю чи батьком – це вона може вирішувати самостійно, якщо не встановлено інше.
Наприклад, батька позбавлено батьківських прав, він характеризується негативно і дитина проживала з матір’ю, між ними виник конфлікт і дитина вирішила перейти проживати до батька, хоча рішенням суду визначено, що дитина повинна проживати з матір’ю. У такому разі воля дитини не може братися судом до уваги тощо.
Адвокат по сімейним справам
На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.
Спір між матір’ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
Якщо мати та батько, які розлучилися та проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.
При коментуванні цієї норми слід звернути увагу фахівців на ту обставину, що нею охоплюються випадки:
- подружжя перебуває у шлюбі, але проживає окремо;
- батьки дитини проживають окремо, оскільки дитина народилась від чоловіка та жінки, які не перебували у шлюбі;
- батьки дитини після розірвання шлюбу проживають окремо;
- батьки проживають окремо, оскільки між ними встановлено режим окремого проживання.
При розірванні шлюбу між подружжям, яке має дітей, суд при розгляді справи, як це передбачено ч. 1 ст. 109 СК, повинен перевірити наявність між ними письмового договору про те, з ким із них будуть проживати діти, та зазначити цю інформацію у рішенні.
Тобто, за загальним правилом, батьки добровільно можуть визначитися у договірному порядку про місце проживання дитини.
Якщо це питання не було вирішене у договірному порядку, то при розірванні шлюбу подружжя може за спільною згодою розв’язати питання про місце проживання дитини, що буде вказано у судовому рішенні.
Якщо ж при розірванні шлюбу у суді батьки не дійшли згоди, з ким із них проживатиме дитина, то такий спір вирішується в одному провадженні з розірванням шлюбу.
Але за КпШС не передбачалось одночасне розв’язання питання про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Тому сьогодні позови про визначення місця проживання дитини, коли розлучення сталося до 2004 р., можуть розглядатися самостійно.
Це положення стосується й випадків, коли батьками дитини є особи, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Але у будь-якому разі при вирішенні спору, з ким із батьків проживатиме малолітня дитина, суд повинен брати до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, до дитини, крім того, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші істотні обставини.
При цьому повинні враховуватися такі обставини, як наявність самостійного доходу у кожного з батьків, забезпечення житлом, відсутність шкідливих звичок.
Суд не може передати дитину тому із батьків, хто зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами, аморально себе поводить, оскільки це може зашкодити дитині.
Якщо обидва із батьків характеризуються негативно і суд встановить, що жоден із них не зможе створити та забезпечити дитині належних умов для виховання та розвитку, то, як передбачено ч. 3 ст. 161 СК, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Ми вважаємо доцільним зупинитися на аналізі положення про те, за чиєю ініціативою до справи залучаються баба, дід або інші родичі та яке їхнє процесуальне становище у справі, про яку вимогу баби, діда та інших родичів (у законі не зазначено кого саме) йдеться.
Тому доцільно з позиції цивільного процесу дати відповіді щодо усіх цих «невідомих». Насамперед зазначимо, що спір між батьками про визначення місця проживання дитини розглядається у порядку позовного провадження, де батьки будуть сторонами.
Такий спір може розглядатися за участю дитини, яка досягла 10 років, як це передбачено ч. 2 ст. 160 СК, де йдеться про те, що місце проживання – з батьком чи матір’ю – може визначити сама дитина шляхом надання на це згоди.
Така справа може розглядатися за участю органу опіки та піклування з метою давання висновку у справі цим органом у порядку ст. 45 ЦПК.
Виходячи з теорії цивільного процесу слід зазначити, що дід, баба та інші родичі можуть за ч. 2 ст. 35 ЦПК бути залучені до справи, як треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору між сторонами (батьками) про визначення місця проживання дитини за ініціативою суду або за клопотанням інших осіб, які беруть участь у справі.
Таке клопотання, наприклад, можуть заявити органи опіки та піклування.
- Якщо дід, баба або інші родичі беруть участь у справі як треті особи без самостійних вимог і суд при розгляді справи дійде висновку, що дитина не може проживати ні з ким із батьків, тоді дід, баба або інші родичі можуть пред’явити самостійну вимогу до батьків про визначення місця проживання дитини з ними.
- Або якщо дід, баба та інші родичі взагалі не братимуть участь у справі, а суд дійде висновку, що дитина не може проживати ні з ким із батьків, він може (через повноваження, які виконує суд від імені держави та в її інтересах) повідомити діда, бабу та інших родичів про знаходження такої справи у суді та роз’яснити їм право, що вони можуть вступити у процес як треті особи з самостійними вимогами, пред’явивши позов до сторін про визначення місця проживання дитини з ними.
- Але якщо дід, баба та інші родичі не бажають пред’явити самостійну вимогу до обох з батьків про визначення місця проживання дитини з ними, а суд дійде висновку про те, що дитина не може проживати ні з ким із батьків, то, на нашу думку, орган опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини повинен заявити вимогу про відібрання дитини (без позбавлення їх батьківських прав) від того з батьків, з ким вона проживає, та передання її на опікування органу опіки та піклування.
В усіх розглянутих випадках при визначенні судом місця проживання дитини, як з одним із батьків, так і з дідом, бабою чи іншими родичами або про перебування дитини на опікуванні в органі опіки та піклування, батьки чи один із них не звільняються від виконання покладених на них обов’язків щодо дитини.
Але право на виховання дитини (як особисте немайнове право) не передається від одного з батьків до діда з бабою.
Сімейний адвокат при визначенні місця проживання дитини
У вирішенні справи про визначення місця проживання дитини більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.
Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі та нюанси, які допоможуть прискорити процес.
Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:
- оперативність вирішення справи про визначення місця проживання дитини;
- швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
- економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
- можливість розв’язувати питання онлайн.
Звертайтеся до наших сімейних адвокатів, якщо для Вас важливий позитивний результат при визначенні місця проживання дитини.
Для вирішення справи потрібно зателефонувати або написати нашим сімейним адвокатам і вони нададуть Вам всю необхідну інформацію найближчим часом!
Найчастіші питання адвокату
Якщо стаття “Визначення місця проживання дитини” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію у сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.
Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua: