- Право на майно у цивільному шлюбі
- Адвокат по сімейним справам
- Визначення терміну спільного проживання
- Які права та обов’язки мають особи, що проживають в цивільному шлюбі
- Укладення письмового договору про режим майна
- Підстави для утримання одного з подружжя
- Сімейний адвокат при поділі майна в цивільному шлюбі
- Найчастіші питання адвокату
Право на майно у цивільному шлюбі
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 Сімейного Кодексу.
Адвокат по сімейним справам
На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.
Визначення терміну спільного проживання
Коли йдеться про спільне проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, то в юридичній практиці такі відносини називають фактичними шлюбними відносинами.
Але ми звернули увагу на те, що така термінологія є не зовсім коректною. З цією концепцією можна погодитися. Дійсно, повинен існувати спеціальний термін, за яким можна кваліфікувати такі відносини.
При цьому рекомендується використовувати у цьому випадку термін «конкубінат», під яким мається на увазі спільне проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Таку позицію слід вважати обґрунтованою, але до тих пір, поки цей термін не знайде широкого застосування і сприйняття як науковцями, так і практиками, вважається можливим застосовувати й термін фактичні шлюбні відносини.
Мало того, такий термін також благозвучним назвати дуже важко і тим більше використовувати його у договорі.
В усякому разі такий термін «жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою» (ст. 74 СК) вважається занадто розтягнутим для його застосування в юридичній практиці, а також таким, що неоднозначно застосовується у СК, зокрема, у ст. 91 він уже трансформований у термін «жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою».
Які права та обов’язки мають особи, що проживають в цивільному шлюбі
У СК ввели норми, якими намагаються врегулювати відносини осіб, які у силу свого світогляду намагаються стати поза державним впливом на їх відносини та, фактично, поза законом.
Такий варіант поведінки чоловіка та жінки був завжди і навіть тоді, коли шлюб реєструвався церквою.
За часів Радянської влади такі шлюбні відносини не визнавалися і не мали юридичного значення, але мали місце у житті.
Тобто, з одного боку, особи намагалися вийти за межі, визначені законом, а з іншого, – сучасне законодавство намагається врегулювати такі відносини.
Отже, державу можна зрозуміти, оскільки нею робиться спроба надати відносинам загальні напрями їх врегулювання, оскільки були і будуть випадки, коли права однієї особи у таких відносинах порушуються, а держава і, зокрема, суд зобов’язані вирішувати всі спірні питання та ліквідувати всі випадки правопорушень, які можуть мати місце на практиці (ст. 124 Конституції України).
Аналогічно, церква формально відокремлена від держави, але у випадках виникнення спорів або правопорушень у взаємовідносинах, наприклад, громадянин – церква, держава має вирішувати конфлікти, попри те, що церква відокремлена від держави, а громадянин є вірянином.
Законодавець регламентує право та режим на майно осіб – жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою. Крім того, ця норма у новій редакції передбачає нову умову, що жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу не повинні перебувати у будь-якому іншому шлюбі.
Таке уточнення та доповнення даної норми є слушним, бо про це писало багато науковців, оскільки ця норма у її старій редакції суперечила моральним засадам суспільства.
Адже фактично законом передбачалося, що чоловік та жінка, перебуваючи у законному шлюбі, могли одночасно мати ще декілька сімей.
Положення цієї статті є новелою для сімейного законодавства України, тому що традиційно вважалось, що лише подружжю, тобто особам, які перебували у офіційному, зареєстрованому органом РАЦСу шлюбі, майно може належати на праві спільної сумісної власності.
Укладення письмового договору про режим майна
Нині нормами Сімейного кодексу закріплено положення про те, що майно, яке набувається особами, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу та не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Але при цьому у нормі міститься застереження – якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу та не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, можуть укласти письмовий договір про режим майна, що буде ними набуватися під час їх спільного проживання.
Таке майно може мати режим спільної часткової власності, особистої приватної власності, спільної сумісної власності щодо усіх об’єктів майна або окремих із них тощо.
Але якщо такий договір між ними не укладено, то майно, яке ними набуватиметься у період їх спільного проживання однією сім’єю за умови не перебування кожного із них в іншому шлюбі, вважатиметься їхньою спільною сумісною власністю.
Ці особи можуть у договорі визначити також режим майна, яке було у кожного із них до того, як вони почали проживати однією сім’єю.
У СК передбачається, що на майно, яке є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК, тобто правила, що поширюються на спільну сумісну власність подружжя.
Деякі вчені вважають, що така норма суперечить ст. 21 СК, де йдеться про те, що проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
Така позиція вчених зрозуміла, оскільки підходи до спільної сумісної власності подружжя формувались роками.
Але нині потрібно враховувати ті новели, які мають місце у ЦК та СК, а саме – принцип свободи договору, який істотно вплинув на підходи до режиму власності подружжя.
Адже раніше могло йтися лише про спільну сумісну власність подружжя, якщо вона набувалась під час шлюбу, або приватну у випадках, передбачених законом.
Нині ж навіть подружжя за згодою може змінювати режим власності – особисто передати у спільну або часткову власність тощо.
При розподілі такої власності виходимо із загального правила, закріпленого у СК.
У разі виникнення спорів тягар доведення покладатиметься на сторони, тоді й потрібно доводити суду наявність сімейних відносин, термін, протягом якого ці відносини мали місце, належність майна, час його придбання тощо.
Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного – це загальне правило, яке, на жаль, часто не виконується та різними суб’єктами сприймається по-різному.
Тому у багатьох випадках його реалізація на практиці може здійснюватися різними способами: у безспірному порядку і на добровільній основі самим подружжям, отримані домовленості можуть закріплюватися у договорах, що посвідчуватимуться нотаріусами, а при виникненні спору – права та обов’язки щодо утримання одного із подружжя після розлучення встановлюються судом.
Підстави для утримання одного з подружжя
За сучасною доктриною СК можна виділити такі критерії для класифікації підстав утримання, а саме:
- За статусом осіб, які мають права та обов’язки щодо утримання: подружжя (ст. 75 СК); особи, що розлучилися (ст. 76 СК); один із подружжя протягом року від моменту розірвання шлюбу (ч. 76 СК); особи, що не перебували у шлюбі, але тривалий час проживали однією сім’єю (ст. 91 СК) тощо. Хоча принципово з таким суб’єктним складом важко погодитися, оскільки у назві глави 9 СК говориться про подружжя, а не про осіб, які у шлюбі не знаходяться або оформили розлучення за спільною згодою. У зв’язку із цим слід змінити назву глави 9 на «Права та обов’язки подружжя, колишнього подружжя та чоловіка і жінки, які не перебували у шлюбі між собою, на утримання»;
- За статевими ознаками осіб (чоловік чи жінка), з якими проживає дитина (статті 84, 86 СК) або обумовленими вагітністю жінки (ст. 84 СК). Така підстава вважається не зовсім обґрунтованою, оскільки штучне відмежування статусу чоловіка, з яким проживає дитина, від подібного статусу жінки недоцільне. Так само можна говорити про спеціальний статус баби та діда, з якими може проживати дитина;
- За наслідками: що зумовлюють тимчасове утримання – хвороба, догляд за дитиною до досягнення нею 3-х років та ін., що призводять до постійного утримання – досягнення пенсійного віку, догляд за дитиною-інвалідом тощо. Хоча вони умовно вважаються такими, оскільки можуть бути переглянуті судом, але такі підстави слід все ж таки відстежувати, оскільки особа, яка досягла пенсійного віку, працездатності не набуде, але фактично може працювати та отримувати дохід. Іноді інваліди скаржаться, що «особу, яка втратила руку, зобов’язують кожного року проходити медичний огляд, ніби рука може знову вирости». Тому при призначенні утримання доцільно встановлювати реальні та обґрунтовані терміни надання допомоги;
- Хвороба або каліцтво як самостійна підстава, на наш погляд, не може окремо регламентуватися як підстава для витрат (ст. 90 СК), оскільки тоді треба окремо говорити про витрати та утримання, тобто застосовуваний термін «витрати» має узгоджуватися з терміном «утримання». Зрозуміло, що перебування у лікарні у сучасних умовах зумовлює додаткові витрати, але слід встановити відмінність від звичайного утримання та обумовити додаткові витрати. Інакше виходить, що каліцтво – це передумова інвалідності та одночасно утримання, а не витрати.
Крім того, у СК зроблено розмежування двох видів утримання залежно від того стану, в якому перебуває особа, яка потребує утримання: під час перебування у шлюбі та після розірвання шлюбу, що, на жаль, не відтворено у назві ст. 75 СК. Так, ст. 75 СК сприймається як загальна завдяки її назві «Право одного з подружжя на утримання» та місцю розташування – на початку глави 9 СК, але обумовлені в ній підстави надання утримання не можна вважати загальними, оскільки у ст. 76 СК у деяких випадках дублюються положення про три умови надання права на утримання, а в деяких – ні.
Мало того, формально виходить, що специфічними правами на утримання володіють лише особи, статус яких визначено у частинах 3 та 4 ст. 76 СК, але вважаємо, що такими самими правами користується й другий із подружжя.
У зазначеній вище кваліфікації узагальнено підстави утримання та висловлено загальні зауваження до них.
Щодо способів надання утримання, то вони коментуватимуться у кожній окремій нормі.
Сімейний адвокат при поділі майна в цивільному шлюбі
У вирішенні справи про поділ майна в цивільному шлюбі більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката по розділу майна подружжя, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.
Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі та нюанси, які допоможуть прискорити процес.
Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:
- оперативність вирішення справи про поділ майна в цивільному шлюбі;
- швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
- економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
- можливість розв’язувати питання онлайн.
Якщо Ви не знаєте, як краще вчинити при поділі майна в цивільному шлюбі – зателефонуйте нашим сімейним юристам і вони допоможуть розібратися в ситуації!
Сьогодні можна розв’язувати будь-яке питання дистанційно – онлайн, просто напишіть в месенджер (Viber, Telegram, Whatsapp) нашим сімейним юристам.
Найчастіші питання адвокату
Якщо стаття “Поділ майна в цивільному шлюбі” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію у сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.
Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua:
- Поділ майна подружжя
- Розмір часток майна подружжя
- Накладення стягнення на майно подружжя
- Особиста приватна власність подружжя
- Спільна сумісна власність подружжя
- Об’єкти права спільної сумісної власності
- Право на майно яке істотно збільшилось за час шлюбу
- Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
- Розпорядження майном подружжя
- Порядок користування майном подружжя