Заява про усиновлення дитини

Заява про усиновлення дитини

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про уси­новлення. Подання такої заяви через представника не допускається.

Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинно­сті рішенням суду про усиновлення.

Справи про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, які проживають на території України, розглядаються районним (міським) судом за місцем проживання усиновлюваної дитини.

Адвокат по сімейним справам

Скрябіна Дар'я Сергіївна

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто ставлять питання: Як скласти заяву про усиновлення дитини? Чи може бути подана заява до суду про усиновлення через представника? В який термін може бути відкликана заява про усиновлення?

На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Представник у суді при розгляді справи щодо усиновлення

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву. Подання заяви через представника не допускається. У порівнянні з ЦПК 1963 р. у ч. 1 ст. 38 чинного ЦПК вже знайшло своє відображення положення про те, що спра­ви про усиновлення вести у суді через своїх представників не можна.

На нашу думку, лише заява може подаватися представником особи, яка бажає усиновити дитину.

Ця особа може мати такого представника, нап­риклад адвоката по усиновленню дитини, для представництва її інтересів при розгляді справи. У ЦПК міститься положення про те, що розгляд справи про усинов­лення здійснюється за обов’язкової участі заявника (заявників).

Тому сам адвокат чи суд повинен роз’яснити особі, що наявність у неї представника, належним чином уповноваженого на ведення справи в суді, не звільняє осо­бу, яка бажає усиновити дитину, від обов’язку особисто брати участь у справі.

Представники у справах даної категорії, якщо вони належним чи­ном уповноважені, наприклад, на підставі довіреності, договору доручен­ня, можуть без особистої участі довірителя вчиняти певні процесуальні дії поза стадією судового розгляду, зокрема: збирати і подавати необхідні до­кази при підготовці справи до судового розгляду, давати суду пояснення по суті заяви, подавати додаткові докази, порушувати клопотання про надан­ня допомоги у витребуванні письмових і речових доказів тощо.

Наша позиція також підтверджується положенням, що суд вправі зажадати особистих пояснень від заявника і тоді, коли у справі бере участь його представник.

Тому посилання у Сімейному кодексі на процедуру подання заяви до суду є не зовсім коректним. Крім того, можливість вчинення адвокатом процесуальних дій забезпечується принципом адвокатської таємниці (ст. 9 Закону України «Про адвокатуру»).

Правила подачі заяви про усиновлення дитини

Заява про усиновлення дитини, тобто особи до досягнення нею пов­ноліття (малолітньої – до досягнення 14 років, неповнолітньої – від 14 до 18 років), або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбав­лена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Така заява може подаватися як громадянами України, так і іноземними громадянами або особами без громадянства з урахуванням правил родової та територіальної підсудності справ про усиновлення.

Такі справи розгляда­ються судами першої інстанції в Україні.

Визначення місця проживання дитини

Іноземні громадяни, громадяни України, які проживають за межами України, особи без громадянства пода­ють заяви також до суду України з урахуванням місця проживання дитини.

На практиці питання визначення місця проживання дитини у віці від 10 до 14 років можуть викликати спірні ситуації, але при їх вирішенні потрібно виходити з ч. З ст. 29 ЦК.

Місцем проживання дитини у такому віці є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за зго­дою між дитиною та батьками (опікуном) або організацією, яка виконує що­до неї функції опікуна.

Слід враховувати, що місце проживання дитини мо­же бути визначене органом опіки та піклування чи судом.

Перелік документів, необхідних для усиновлення

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізви­ще, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, ві­домості про стан здоров’я дитини.

Заява про усиновлення дитини може та­кож містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, міс­ця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

• копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подруж­жя, засвідчена нотаріально, – при усиновленні дитини одним із подружжя;
• медичний висновок про стан здоров’я заявника;
• довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія дек­ларації про доходи;
• документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;
• інші документи, визначені законом.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадяни­ном іншої держави, крім зазначених документів, додаються згода законно­го представника дитини та згода компетентного органу держави, громадя­нином якої є дитина.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, заз­начені у Цивільному процесуальному кодексі України, а також дані про відсутність матері, бать­ка або позбавлення піклування.

До заяви мають бути додані документи, а також згода особи на усиновлення.

У ЦПК України йдеться про зміст заяви до суду про усиновлення дитини, яка повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомо­сті про стан здоров’я дитини.

Заява подається до суду у письмовій формі. Але у нормі не конкретизовано форму відомостей про стан здоров’я дитини, тобто це повинен бути висновок медичної комісії чи довідка з лікарні.

Проте у ЦПК України щодо здоров’я заяв­ника йдеться саме про медичний висновок.

Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір’ю або батьком дитини. Зазначення таких даних зумовлено таємницею усиновлення.

Необхідним, на нашу думку, є висвітлення в заяві до суду біографічних даних усиновителя, а також зазначення відомостей про наявність власних дітей, чи має заявник судимість.

Ці дані дадуть можливість характеризува­ти усиновителя, сприймати його життєвий шлях, визначити інших зацікавлених у справі осіб тощо.

Підстави для уси­новлення

Заява про усиновлення дітей повинна відповідати вимогам ЦПК.

З аналізу цих статей випливає, що у ЦПК відсутній пункт, який вказує на обставини, якими заявник об­ґрунтовує свої вимоги про усиновлення дитини і докази, які підтверджува­ли б ці обставини.

Тобто у заяві відсутній один з елементів вимоги, а саме – підстави вимоги – юридичні обставини матеріально-правового характеру, які визначаються нормами матеріального права, що врегульовують правові підстави – здійснення усиновлення.

Адже законом передбачається основна вимога – здійснення усиновлення у найвищих інтересах дитини (ч. 2 ст. 207 СК).

Але при цьому у заявника мають бути власні підстави для уси­новлення, які узгоджуватимуться із загальною, основною вимогою закону, про що він і повинен вказати у заяві.

Отже, зміст заяви повинен бути спрямований на остаточну мету судово­го розгляду – задоволення вимог заявника про усиновлення конкретної ди­тини на підставі визначених у законі норм, які передбачають встановлення даного факту, із зазначенням певних обставин, які відповідають інтересам дитини.

На нашу думку, істотною особливістю справ цієї категорії є те, що особа, яка має намір усиновити дитину, набуває прав законного представника ди­тини лише у разі задоволення судом його вимоги і лише після вступу рі­шення у законну силу.

Отже, у заяві заявника про вста­новлення усиновлення не можуть бути одночасно вказані вимоги про за­хист майнових чи особистих немайнових прав дитини.

Так, усиновитель набуває обов’язків щодо захисту права власності дитини на рухоме і неру­хоме майно лише після одержання ним такого статусу.

Додатки (документи) до заяви мають бу­ти подані суду за їх наявності.

Але у цьому контексті виникає запитання: чи належать додатки, як це передбачено у ЦПК, до змісту та форми заяви та чи буде їх відсутність розцінюватись як недолік заяви та усуватися?

Якщо такі документи не буде подано, то на ок­реме провадження не поширюється принцип змагальності, суд із власної ініціативи витребує ці документи (докази)? Ми вважаємо доцільним зупинитися на аналізі деяких із додатків. Так, у ЦПК міститься положення про те, що до заяви про усиновлення можуть подаватися інші документи, визначені законом.

Список документів, що додаються до заяви на усиновлення

Аналізуючи ЦПК, ми вважаємо необхідним уточнити документи, які повинні додаватися до заяви. На нашу думку, ма­ють додаватися такі докази:

• у разі усиновлення дитини особою, що перебуває у шлюбі, – копія сві­доцтва про шлюб усиновителів;
• у разі усиновлення одним із подружжя слід додати: копію свідоцтва про шлюб усиновителя і письмову згоду на це другого з подружжя, підпис якого на цій заяві повинен бути засвідчений нотаріально. Законом, части­нами 2, 3 ст. 220 СК, передбачено випадки, що усиновлення дитини може бути проведене без згоди другого з подружжя у випадках, якщо останній визнаний недієздатним, безвісно відсутнім, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. На підтвердження цих обставин до заяви повинні додаватися відповідні рішення суду, які набрали законної сили. До заяви можуть додаватися також документи:
• копія свідоцтва про народження усиновителя при усиновленні дитини особою, яка не перебуває у шлюбі;
• довідка з місця роботи про займану посаду і заробітну плату чи копія декларації про доходи;
• документ, що підтверджує право користування житловим приміщен­ням чи право власності на житлове приміщення;
• медичний висновок про стан здоров’я усиновителів (усиновителя).

На нашу думку, медичний висновок про стан здоров’я громадянина не повинен поглинатися висновком органів опіки і піклування щодо можли­вості даної особи бути усиновителем також і на інших підставах.

Пропонується з наявністю негативного медичного висновку про стан здоров’я заявника пов’язувати питання віднесення справи до компетен­ції суду.

Відсутність висновку про стан здоров’я заявника варто вважати істотним недоліком заяви з передбаченими у ЦПК процесуальними наслідками.

Якщо висновок, наданий керівником лікувально-профілак­тичної установи, негативний, то розгляд справи у судовому порядку стає неможливим, про що суд повинен постановити ухвалу, тому що недоціль­но розглядати справу по суті.

Якщо особа не погоджується з висновком про стан свого здоров’я, тоді, на нашу думку, у порядку забезпечення до­казів, доцільно провести медичну екс­пертизу, оскільки висновок про стан здоров’я заявника відповідно до чинного законодавства не можна розцінювати як висновок експерта.

При його видачі керівник лікувально-профілактичної установи не поперед­жається про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України і сам безпосередньо не бере участі при проведенні дослідження.

Цей висновок ґрунтується на даних медичного обстеження особи іншими лікарями і да­них лабораторного обстеження заявника.

Тому даний висновок не може розцінюватися судом як висновок експерта, оскільки він був отриманий поза судом, без дотримання вимог ЦПК, які регулюють процесуальний порядок призначення і проведення такого обстеження, як це передбачено ЦПК.

На нашу думку, висновок про стан здоров’я усиновителя, так само як і дитини, що усиновлюється, може бути не формальною констатацією хворо­би, а передбачати можливі умови, при наявності яких особа не може бути усиновителем.

Так, доцільність виклику медичних експертів у суд зумов­люється також і тим, що певні хвороби (навіть ті, які законом віднесено до Переліку), які перешкоджають усиновленню, за певних умов втрачають та­ку властивість.

Аналізуючи наказ Міністра охорони здоров’я України «Про затвердження Переліку хронічних захворювань, при яких особи, які страждають цими захворюваннями, не можуть проживати у комунальній квартирі чи в одній кімнаті з членами своєї сім’ї» від 8 лютого 1985 р. № 52 можна прийти до висновку, що зазначені в Переліку хвороби не перешкод­жають особі, яка ними страждає, спільному проживанню з іншими члена­ми сім’ї при наявності для її проживання окремої ізольованої кімнати.

На­каз Міністра охорони здоров’я України «Про внесення доповнення до нака­зу МОЗ УРСР від 08.02.85 р. № 52 «Про затвердження Переліку хронічних захворювань, при яких особи, які хворіють на важкі форми деяких хронічних захворювань, не можуть проживати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з членами своєї сім’ї» від 27 квітня 1993 р. № 91 до таких хвороб відносить, наприклад, СНІД.

Адже участь медичного експерта у справах цієї категорії при наявності в усиновителя чи усиновлюваної дити­ни захворювань стає необхідною, оскільки з урахуванням наявних захво­рювань, їхнього ступеня розвитку експерт повинен дати суду усні пояснен­ня щодо свого висновку.

На нашу думку, до заяви повинна також додаватися копія первісної заяви громадянина, з якою він звертався у відділ виконкому про намір уси­новити дитину. Це дозволить перевірити в судовому засіданні строк дії до­кументів кандидата в усиновлювачі, дія яких встановлена в один рік.

Суд повинен також перевірити оформлення документів відповідно до ви­мог законодавства України.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у ЦПК, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.

До заяви мають бути додані документи, зазначені у ЦПК, а також згода особи на усиновлення.

У частині 2 міститься положення про те, що заява про усиновлення мо­же бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Але слід звернути увагу фахівців, що це положення закону знайшло своє відбиття у ЦПК, оскільки цим актом передбачена процедура відкликання заяви та порядок оформлення такого відкликання після ухвалення судом рішення.

Так, суд має скасувати своє рішення про усиновлення і залишити заяву без розгляду.

Сімейний адвокат при заяві на усиновлення дитини

У вирішенні справи про заяву на усиновлення дитини більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката по усиновленню дитини, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.

Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі і нюанси, які допоможуть прискорити процес.

Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:

• оперативність вирішення справи про заяву на усиновлення дитини;
• швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
• економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
• можливість вирішувати питання онлайн.

Дар'я Сергіївна Скрябіна

Сімейний адвокат

Кращий спосіб заощадити час і гроші при заяві на усиновлення дитини - звернутись за консультацією до хорошого сімейного адвоката!

Для вирішення справи потрібно зателефонувати або написати нашим сімейним адвокатам і ми надамо Вам всю необхідну інформацію найближчим часом!

Найчастіші питання адвокату

Якщо стаття “Заява про усиновлення дитини” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію в сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.

Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua:

1. Право на утримання після розірвання шлюбу
2. З якого моменту присуджуються аліменти на дитину
3. Стягнення аліментів за минулий період та заборгованості за аліментами
4. Відповідальність за несплату аліментів
5. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами, встановлення строку сплати заборгованості
6. Рішення суду про усиновлення
7. Право на таємницю усиновлення
8. Скасування усиновлення
9. Позбавлення усиновлювача батьківських прав