Визнання батьківства

Визнання батьківства за рішенням суду

За відсутності заяв, право на подання яких встановлено стаття­ми 126 і 127 Сімейного Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визна­не за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Адвокат по сімейним справам при визнанні батьківства

Скрябіна Дар'я Сергіївна

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто ставлять питання: Які документи потрібні для визнання батьківства в Україні? Як скласти заяву про визнання батьківства? Чи може неповнолітня дитина подати позов щодо визнання батьківства?

На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Хто може подати позов про визнання батьківства

1. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
2. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
3. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу.

Слід брати до уваги, що факти батьківства, які встановлювалися у су­довому порядку, можуть розглядатися як у порядку позовного, так і окре­мого проваджень.

Тому треба чітко знати умови, за яких можливе їх вста­новлення у судовому порядку, умови їх віднесення до компетенції суду, ко­ло осіб, які можуть звертатися до суду за встановленням таких фактів.

Так, статтею 128 СК передбачено випадок, коли встановлюється факт визнання батьківства у порядку позовного провадження.

Основною умо­вою, яка визначає можливість розгляду справи про визнання батьківства у порядку позовного провадження, є відсутність заяв, право на подання яких встановлено статтями 126, 127 СК, а саме:

• за ч. 1 ст. 126 СК – заяви жінки та чоловіка, які не перебувають між собою у шлюбі, про реєстрацію чо­ловіка батьком дитини;
• за ч. 1 ст. 127 СК – заяви чоловіка, який не перебу­ває у шлюбі з матір’ю дитини, до органу РАЦСу про визнання себе батьком дитини у випадках, передбачених даною нормою.

Такий позов пред’являється матір’ю, опікуном, піклувальником дити­ни, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Останнє положення деякою мірою суперечить ст. 18 СК, ч. 2 ст. 29 ЦПК, в яких правом на звернення до суду наділена 14-річна дитина.

Оскільки ст. 18 СК вважається загальною, то ст. 127 СК є винят­ком, але таке обмеження прав дитини деякою мірою суперечить логіці, оскільки повнолітній дитині батько менш потрібний ніж 14-річній, яка потребує у цьому віці батьківського піклування та має право на отримання від нього аліментів. При цьому відповідачем буде гаданий батько дитини.

Позов про визнання батьківства може бути також пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Щодо підсудності даної категорії справ, то згідно з ЦПК України позови про визнання батьківства відповідача можуть пред’являтися також за місцем проживання позивача або за загальним правилом підсудності – за місцем проживання відповіда­ча.

Щодо віднесення справи про визнання батьківства до компетенції суду, то однією з обов’язкових умов є наявність запису про батька дитини у Книзі реєстрації народжень, вчиненого відповідно до ч. 1 ст. 135 СК, тобто запис про батька робиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові бать­ка дитини записуються за її вказівкою.

Умовою розгляду такої справи має бути те, що батьки дитини не перебувають у зареєстрованому шлюбі, а батько у добровільному порядку не хоче записати дитину на своє ім’я або мати відмовляється добровільно записувати саме цю особу батьком дитини.

Підставами позову є будь-які фактичні дані, які засвідчують походження дитини від певної особи, тобто суд повинен виходити із конкретних обста­вин справи, дотримуючись при цьому принципу змагальності.

У такому разі кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, на підставі належ­них доказів та допустимих засобів доказування.

Щодо предмета доказуван­ня у даній категорії справ, то у СК ніяких особливостей не зазначено, тому особи подають різні докази – письмові, речові, допитуються свідки, які мо­жуть підтвердити обставини, з якими, як правило, пов’язується спільне проживання матері дитини з її батьком, ведення з ним домашнього госпо­дарства, спільне проведення відпустки тощо. У цьому випадку суттєву допомогут может надати адвокат по встановленню факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Крім того, у таких справах визначають обставини, які свідчать про визнання гаданим батьком свого батьківства при житті, а саме – виховання дитини, турбота про неї, надан­ня матеріальної допомоги тощо.

Висновок експерта щодо встановлення батьківства

Батьківство особи може доводитися на під­ставі такого засобу доказування, яким є висновок експерта.

Зокрема, виз­начити походження дитини від батька можна на підставі судово-генетичної експертизи, висновок за якою може бути категоричним, тобто що саме від­повідач є батьком дитини або відповідач не є батьком дитини.

Такий кате­горичний висновок буде однією з підстав для визнання батьківства в судо­вому порядку.

Але якщо відповідач у справі про визнання батьківства ухи­ляється від проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи він мо­же бути примусово зобов’язаний до неї судом шляхом постановлення ухва­ли про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Застосування законодавчих норм для визнання батьківства

При вирішенні таких справ судді мають враховувати положення поста­нови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окре­мих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 р. N 3 (надалі – Постанова).

Пунктом 3 Постанови передбачається, оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняють­ся від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирі­шуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., слід застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що певно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народ­ження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини (включаючи й окреме провадження), яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має ви­рішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Умови прийняття позовних заяв при визнанні батьківства

У пункті 4 Постанови, крім вищезазначених умов прийняття позовних заяв до провадження суду, зазначені такі:

• дитина народжена матір’ю, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду та запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім’я та по бать­кові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК);
• у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її про­живання запис про неї та про батька дитини вчинено за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина (ч. 1 ст. 135 СК);
• батьки дитини невідомі і запис про них у Книзі реєстрації народжень учинено за рішенням органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 135 СК).

З позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише особи, зазначені у СК. У разі пред’явлення такого позову іншими особами суддя відмовляє у від­критті провадження у справі, оскільки в таких випадках позивач не має права представляти інтереси дитини.

 

У контексті розкриття цього пункту вищезазначеної Постанови ПВС України потребує аналізу думка щодо можливості у порядку ч. 3 ст. 128 СК пред’являти позов про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, якщо дити­ні вже майже 18 років, тобто вона скоро досягне повноліття.

Аліментні зобов’язання щодо повнолітньої дитини при визнанні батьківства

Уявімо ситуацію, що коли дитині, яку виховувала одна матір, і стосовно неї у більшості випадків у батька в майбутньому вже не бу­де обов’язків щодо утримання, «з’являється особа», яка подає позов про ви­знання батьківства.

Видається, що з метою урахування інтересів дитини абз. 2 ч. 3 ст. 128 СК слід викласти в редакції «позов про визнання батьків­ства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини, до досягнення дитиною повноліття. Суд розглядає цей спір про батьківство з урахуванням інтересів дитини, вислухавши думку дитини».

Як бачимо, зміни редакції абз. 2 ч. 3 ст. 128 СК пов’язані лише з аліментними зобов’язаннями особи, яка «з’являється», до дитини, якій вже майже 18 років і щодо якої у більшості випадків у батька у майбутньо­му вже не буде обов’язків утримання.

Проте виходячи із такого принципу сімейного права, як рівність учасників сімейних відносин, не тільки у ди­тини щодо батька, а у батька після визнання батьківства можуть виникну­ти аліментні зобов’язання щодо дитини, можливо, більші за обсягом ніж надання утримання дитині до 18 років.

Так, за ст. 198 СК батьки зобов’яза­ні утримувати своїх непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують ма­теріальної допомоги, якщо вони можуть надати таку матеріальну допомо­гу.

Утримання непрацездатної дитини при визнанні батьківства

У нашій адвокатській практиці мав місце випадок, коли бать­ко не знав про народження у нього сина. Лише перед смертю його матір повідомила сину про те, що у нього є батько, який проживає у Канаді.

Син був інвалідом першої групи з дитинства. Коли він розшукав батька, той ви­рішив подати заяву до суду про визнання його батьківства.

Батько взяв на себе зобов’язання утримувати непрацездатного повнолітнього сина, попри жодні умови, та утримував його більше ніж 20 років.

Хоча син зали­шився проживати в Україні зі своєю бабусею, він кожного місяця при­їжджав його провідувати, допомагав йому матеріально, надаючи на його утримання кожного місяця близько однієї тисячі доларів, оплачував усі витрати на лікування сина, купував йому путівки до санаторію.

Крім того, у батька в Канаді був свій бізнес. Після його смерті увесь спадок перейшов до сина.

У житті можуть мати місце різні правові ситуації, за яких батько допомагав оформити цю спадщи­ну за кордоном, але не оформив своє батьківство:

• батько не знав про народження дитини;
• в силу об’єктивних обставин особа не могла бути записана батьком ди­тини (наприклад, у зв’язку з виконанням секретної роботи у розвідуваль­них органах тощо).

Тому, на нашу думку, не доцільно обмежувати право подання заяви батьком про визнання батьківства до досягнення дитиною повноліття, оскільки, як вбачається із наведеного прикладу, до до­сягнення повноліття може не вистачати одного або двох днів.

Щодо порядку розгляду справи про визнання батьківства, то дитина, якій виповнилося 14 років, може бути суб’єктом цивільних процесуальних відносин.

Суд має у кожному конкретному випадку оціню­вати усі обставини справи, докази, подані сторонами на їх підтвердження, заслухати думку неповнолітньої дитини щодо визнання батьківства.

Встановлення батьківства та материнства щодо повнолітньої ди­тини

Якщо ж дитина досягла повноліття, то вона може бути відповідачем у справі та при цьому має право визнавати позов або заперечувати проти визнання батьківства, мотивуючи свої заперечення тим, що батько у свій час ухиляв­ся він визнання за ним батьківства.

На підтвердження своїх заперечень мо­же подати рішення суду у справі за позовом матері про визнання батьків­ства, яке набрало законної сили, яким матері було відмовлено у задово­ленні позову, витяг із протоколу судового засідання щодо пояснень батька у справі тощо.

Також слід зазначити про те, що звернення до суду особи, яка вважає себе батьком дитини, якій майже 18 років чи вона вже стала повнолітньою, не дає підстав для висновку, що суд однозначно задоволь­нить його позов про визнання батьківства.

У СК не передбачена норма, яка регламентувала б матеріально-правові наслідки встановлення батьківства та материнства щодо повнолітньої ди­тини.

У цьому контексті виникає запитання, якщо батько до повноліття дитини не надавав їй матеріального утримання, то чи зобов’язані пов­нолітні донька чи син, щодо яких встановлено батьківство особи, яка вва­жає себе батьком дитини, за абз. 2 ч. 3 ст. 128 СК надавати таке утримання батькові, оскільки у ст. 202 СК йдеться лише про випадок позбавлення батьківських прав.

Пункт 5 Постанови визначає, що для захисту інтересів дитини до участі у справі необхідно залучити орган опіки та піклування.

Сімейний адвокат при визнанні батьківства

У вирішенні справи про визнання батьківства більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.

Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі та нюанси, які допоможуть прискорити процес.

Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:

• оперативність вирішення справи про визнання батьківства;
• швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
• економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
• можливість розв’язувати питання онлайн.

Дар'я Сергіївна Скрябіна

Сімейний адвокат

Кращий спосіб заощадити час і гроші при визнанні батьківства - звернутись за консультацією до хорошого сімейного адвоката!

Звертайтеся до наших сімейних адвокатів, якщо для Вас важливий позитивний результат при визнанні батьківства.

Для вирішення справи потрібно зателефонувати або написати нашим сімейним адвокатам і вони нададуть Вам всю необхідну інформацію найближчим часом!

Найчастіші питання адвокату про визнання батьківства

Якщо стаття “Визнання батьківства” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію в сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.

Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua:

1. Спір про батьківство
2. Встановлення батьківства
3. Оспорювання батьківства
4. Визначення місця проживання дитини
5. Відібрання малолітньої дитини
6. Позбавлення батьківських прав
7. Усиновлення
8. Порядок спілкування, зустрічей з дитиною
9. Виїзд дитини за кордон