Розпорядження майном подружжя

Право подружжя на розпорядження майном

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за спільною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернен­ня до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що ук­ладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір вихо­дить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують но­таріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також догово­рів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвід­чення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Адвокат по сімейним справам

Скрябіна Дар'я Сергіївна

Сімейний адвокат

Нашим адвокатам часто ставлять питання: Хто може розпоряджатися спільним майном подружжя? Чи потрібна згода другого з подружжя при переданні в оренду спільної сумісної власності іншій особі?

На нашому сайті advokat-family.com.ua Ви знайдете всі відповіді на Ваші запитання в галузі сімейного законодавства України.

Майнові права подружжя

Виходячи зі ст. 60 СК, та аналізуючи спільну сумісну та спільну часткову власність подружжя, можна зробити вис­новки, що при спільній частковій власності подружжя розпоряджається своєю часткою самостійно з урахуванням переважного (привілейованого) права, передбаченого ЦК.

Слід також звернути увагу на її назву, – «Право подружжя на розпоряджання майном, що є об’єк­том права спільної сумісної власності подружжя», де вживається слово «розпоряджання», під яким у науці цивільного права розуміють юридично закріплену можливість власника самостійно вирішувати долю щодо майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення.

У зв’язку з цим можна дійти висновку, що у коментованій нормі йдеться про правочини щодо відчуження майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, яке є його власником.

Але мається на увазі укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріаль­ного посвідчення і (або) державної реєстрації.

Виходячи ж з аналізу цього положення закону можна дійти висновку, що згода другого з подружжя має потребуватися не лише при відчуженні майна (дарування, купівля-продаж, міна), що є об’єктом права спільної сумісної власності, а й у випад­ках, коли один із подружжя бажає передати у володіння та користування майно, що належить подружжю на правах спільної сумісної власності, зок­рема будівлю або іншу капітальну споруду (їх окрему частину) за догово­ром найму строком на один рік і більше, оскільки такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Аналогічне положення стосується договорів найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договорів позички транспо­ртного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа.

Тому таке важливе положення має бути відображене у СК чи регламентуватися у самостійній статті.

Спільна сумісна власність подружжя

У СК закріплено положення про те, що дружина, чоловік розпоряджається майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за спільною згодою, тобто згідно з принци­пом рівності прав подружжя на належне їм майно (ч. 1 ст. 70 СК).

Це поло­ження можна проілюструвати на такому договорі (більшість науковців вва­жають його одностороннім правочином), як заповіт подружжя.

Так, згідно з нормами ЦК подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.

Тобто при посвід­ченні цього правочину спільна згода виявляється у спільному волевияв­ленні подружжя на посвідчення такого заповіту подружжя.

Водночас спільна сумісна власність зобов’язує співвласника при посвід­ченні правочинів рахуватися з правами та інтересами іншого співвласника.

Наслідки здійснення відповідних прав співвласника за ч. 2 ст. 65 СК встановлено більш чітко.

Так, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Суперечка про розподіл майна подружжя

Вважається, що у разі виникнення суперечок щодо поділу майна між подружжям, справи про відчуження права спільної сумісної власності ма­ють кардинально відрізнятися від відчуження частки спільної часткової власності за такими критеріями:

• при відчуженні такої частки законом чітко встановлено, що такі дого­вори мають визнаватися недійсними, але не говориться про можливість і необхідність переведення права покупця на другого з под­ружжя;
• потенційно право спільної сумісної власності конкретизованим і одноз­начно сформульованим вважатися не може, оскільки воно може збільшува­тися або зменшуватися з урахуванням конкретних обставин справи (части­ни 2, 3 ст. 70, частини 1, 3 ст. 71 СК).

Вважаємо, що договір відчуження речі, що належить до спільного май­на подружжя, без згоди іншого співвласника може бути визнаний недійсним:

• з формальних підстав, якщо така згода не була отримана;
• за наявності порушення права іншого співвласника, яке не може бути компенсоване за рахунок іншого майна, наприклад, якщо була відчужена частина квартири, то другий з подружжя опиниться у ситуації, коли змуше­ний жити зі сторонніми особами, що вважається порушенням його права.

Взагалі, життєві ситуації свідчать, що іноді один із подружжя може від­чужувати спільну власність протягом спільного життя, але без згоди друго­го.

Наприклад, іноді громадяни виносять з квартири цінні речі (антик­варіат, золото, техніку тощо) і продають їх значно нижче реальної їх ціни, але покупця таких речей встановити нереально. Тому нереально визнавати такий правочин недійсним у суді. Але з метою захисту прав та інтересів другого з подружжя такі речі мають зазначатися ним як спільна сумісна власність і можуть належати до майна, яке переходить до того з подружжя, який таку річ продав, але за ринковою ціною, а не заниженою, тобто потрібно на вартість цієї речі зменшити розмір майна того з подружжя, хто ці речі продавав (ч. 2 ст. 70 СК).

Інтерес до спільної власності викликаний захистом прав не тільки осіб, які безпосередньо беруть участь у правочині, але й осіб, які не беруть участі в нотаріальному провадженні, але коли наслідки вчинюваної нотаріальної дії можуть істотно вплинути на обсяг їхніх прав щодо об’єкта договору.

Так, захищаючи права осіб, які не беруть участі у вчиненні правочину, по­переджається виникнення правопорушення, а саме – порушення права по­купця в разі визнання правочину недійсним.

При захисті прав осіб, які безпосередньо не беруть участі в укладенні правочину, але є співвласниками майна, державою віддається перевага са­ме співвласникам майна, які вправі перевести договір купівлі-продажу на себе (спільна часткова власність) або безумовно визнавати договір відчу­ження майна недійсним (спільна сумісна власність).

Тому співвласників майна, які безпосередньо не беруть участі в укладенні правочину, але за за­коном наділені правом переважної (привілеєвої) купівлі цього майна або правом давати згоду на посвідчення правочинів щодо розпорядження цим майном, пропонується називати третіми особами правочину.

Це зумовлено тим, що вони наділені правом впливати на нотаріальне провадження через те, що співвласники особисто заінтересовані у наслідках до­говорів, що мають нотаріальне посвідчення.

Отже, співвласники майна мають висловлювати своє ставлення до посвідченого нотаріусом договору, а саме – його змісту, хоча ця теоре­тична концепція до останнього часу не набула відповідного нормативного оформлення.

Дотепер таким особам пропонується висловлювати своє ставлення до договору на його зворотному боці або окремій нотаріально посвідченій заяві у формі згоди на вчинення правочину.

Нотаріальне посвідчення договорів щодо відчуження частини спільного майна подружжя

У частині 3 даної норми йдеться про те, що для укладення одним із подружжя договорів щодо відчуження спільного майна подружжя, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі (ч. 3 ст. 65 СК) та по­дана нотаріусу.

Але ми зразу ж хочемо звернути увагу на той аспект, що у коментованій частині йдеться лише про нотаріальне посвідчення договору. Щодо нотаріальної процедури та виходячи з інших норм закону, то у них закріплено правочини, які підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.

До них належать:

• договори про відчуження нерухомого майна (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 ЦК);
• іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об’єктів (закони України «Про іпотеку», «Про заставу», ст. 577 ЦК );
• договори про спільну часткову власність на земельну ділянку, купівлю – продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки, про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 ЗК, ст. 14 Закону України «Про порядок виділення у натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»);
• договори (купівлі-продажу) приватизації державного майна, відчуження приватизованого майна (закони України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);
• договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання, про припинення права на утримання замість набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори, договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину, договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме май­но (статті 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 СК);
• договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої час­тини) строком на один рік і більше (ч. 2 ст. 793 ЦК);
• договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, догово­ри позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізич­на особа (ч. 2 ст. 799, ч. 4 ст. 828 ЦК);
• договори управління нерухомим майном (ст. 1031 ЦК);
• інші правочини, для яких законом передбачена обов’язкова нотаріаль­на форма.

Крім того, особи за своїм власним волевиявленням можуть звернутися до нотаріуса за посвідченням правочину.

Так, п. 35 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. (на­далі – Інструкція) закріплено положення, що на бажання сторін посвідчуються й інші правочини, для яких не встановлено обов’язкової нотаріаль­ної форми, наприклад, договори про порядок володіння та користування спільним майном (житловим будинком, садибою, квартирою, садовим бу­динком, дачею, земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про зміну часток майна подружжя, договір доручення тощо.

Тому, на нашу думку, у коментованій частині має йтися про випадки обов’язкового нотаріального посвідчення правочинів щодо спільного май­на подружжя, на вчинення яких потребується письмова згода другого з подружжя.

Нотаріальне посвідчення угоди про поділ спільного сумісного майна подружжя

Підкреслимо, що цією ж інструкцією визначається два порядки посвід­чення правочинів:

• коли згода третьої особи – іншого співвласника спільної власності, тобто другого з подружжя, на посвідчення договору обов’язкова;
• коли такої згоди нотаріусу подавати не має необхідності або нотаріус за певних обставин може посвідчувати договір без згоди другого з подруж­жя

Цю формулу закладено в абз. 2 п. 44 Інструкції: «Правочини щодо на­лежного подружжю на праві спільної сумісної власності майна, які потре­бують обов’язкового нотаріального посвідчення і (або) державної реєстра­ції, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з подружжя.

Справж­ність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди (правочину) повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку».

Це положення Інструкції відповідає ст. 65 СК. Вважаємо за необхідне лише конкретизувати, що договори про цінне майно (ч. 3 ст. 65 СК) відрізняються від «дрібних побутових» договорів.

Так, за ч. 1 ст. 31 ЦК під дрібним побутовим правочином слід розуміти правочин, який задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвит­ку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Тобто договори про спільне майно та дрібні побутові правочини відрізняються за їх вартістю, що може бути встановлена за аналогією з п. 3 ст. 208 ЦК, а саме – правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

З наведеного абз. 2 п. 44 Інструкції випливає також, що окремою від посвідчення правочину слід вважати нотаріальну дію щодо засвідчення в но­таріальному порядку згоди другого з подружжя на його посвідчення.

Проблемним, найскладнішим питанням вважається положення, коли згода на укладення правочину щодо відчуження спільного майна подруж­жя ставиться в залежність від того, чи потребують такі правочини обов’яз­кового нотаріального посвідчення, зокрема регламентованих п. 35 Інструкції.

Але слід звернути увагу на те, що наведений у цій нормі перелік не вва­жається вичерпним.

Наведене ж положення повинно випливати з правила, про правочини, які не потребують обов’язкового нотаріального посвідчен­ня, не належать до найвагоміших.

Розглянемо це правило на прикладі посвідчення правочинів щодо відчуження транспортних засобів, придба­них подружжям під час шлюбу.

Договори на майнові права, що підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню

За п. 35 Інструкції обов’язковому нота­ріальному посвідченню підлягають: договори про заставу транспортних за­собів, договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, тобто відчуження транспортного засо­бу не обов’язково посвідчувати у нотаріальному порядку.

Але за п. 139 Інструкції при посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подруж­жя, вимагається згода другого з подружжя, яка оформлюється нотаріусом із дотриманням вимог, що стосуються спільної сумісної власності.

Підставами для визнання угоди (правочину) недійсною в постанові Пле­нуму Верховного Суду України визначається: відсутність згоди другого з подружжя на відчуження спільного майна, коли угода потребувала обов’язкового нотаріального посвідчення (ст. 23 КпШС), або судом буде встановлено, що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно (підпункт д п. 16 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»).

Отже, в разі недобросовісних дій продавця угода (правочин) може бути визнана недійсною.

Тому в інтересах захисту прав третіх осіб правочину та прав покупця слід позбавляти можливості продавця діяти недобросовісно не тільки при посвідченні правочинів у нотаріальному поряд­ку, а й при посвідченні таких договорів іншими суб’єктами.

Отже, будь-які суб’єкти, які здійснюють відчуження транспортних та інших об’єктів, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності, повинні дотри­муватися вимог ст. 65 СК і перед посвідченням таких договорів отримува­ти згоду на відчуження від другого з подружжя.

Заява про згоду подружжя на відчуження або заставу спільного майна

Якщо раніше справжність підпису на заяві другого з подружжя про зго­ду на відчуження або заставу спільного майна мала засвідчуватися в но­таріальному порядку або підприємством, установою, організацією, в якій він працює чи навчається, житлово-експлуатаційною організацією за міс­цем його проживання, або адміністрацією стаціонарного лікувально-про­філактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні, то за чинним за­конодавством для нотаріального посвідчення договору має подаватися ли­ше згода, засвідчена нотаріально (ч. 3 ст. 65 СК).

Засвідчувати справжність підпису не потрібно, якщо чоловік або дружина відчужувача особисто з’яв­ляться та подадуть нотаріусу заяву про згоду на відчуження.

У такому разі нотаріус встановлює особу заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і вказує назву документа, який посвідчує особу, номер, дату видачі і назву установи, що його видала.

Важливість питання щодо законності договорів, посвідчених одним із подружжя зі «сторонніми» особами, зумовлює необхідність проаналізува­ти положення Інструкції більш докладно, а саме абз. 3 п. 44: «Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна вказано, ко­му персонально (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення уго­ди, нотаріус при її посвідченні зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві».

Зрозуміло, що недодержання умов, викладених у заяві, позбавляє її юридичної сили, але наведений перелік умов згоди на відчуженняє не зовсім адаптованим до певних видів правочинів.

Так, при посвідченні договору купівлі-продажу істотною умовою договору є ціна, а не суб’єкт, що здійснюватиме покупку, тоді як при даруванні для другого з подружжя ціна майна не відіграє значної ролі, а на перший план виходить суб’єкт, якому майно має бути подароване.

Тому нотаріусам при засвідченні згоди на відчуження майна треба звер­тати увагу на істотні та зайві умови згоди.

Наприклад, якщо у результаті попередньої домовленості з покупцем один із подружжя засвідчить згоду на продаж майна за певною ціною та певному суб’єкту, то другий з подруж­жя не зможе продати майно не тільки за нижчою ціною, але й іншому суб’єкту, що істотно ускладнить продаж такого майна.

Згода на відчуження майна

Згода на відчуження майна може оформлятися відповідною за­явою одного з подружжя, а також шляхом посвідчення доручення. Зокрема, у п. 4 ст. 720 ЦК йдеться про те, що договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник, а доручення на укладення договору да­рування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

При цьому слід звернути увагу другого з подружжя на характерні особ­ливості згоди на відчуження спільної власності та доручення на таке відчуження.

Якщо особа не зазначила, на який термін діє така згода, то за ана­логією з п. 55 Інструкції можна вважати, що вона діятиме лише три місяці.

Водночас якщо строк дії довіреності не встановлено, то має застосовувати­ся ст. 247 ЦК і вона зберігає чинність до припинення її дії.

Хоча вважаєть­ся, що строк дії згоди на відчуження майна, яке належить подружжю, має бути встановлений у законі або регламентуватися у самій згоді.

Це ж поло­ження стосується й відчуження спільної часткової власності (пункти 51-59 Інструкції).

Вважаємо, що чинна ст. 65 СК має сприйматися ширше, ніж раніше це положення регламентувалося КпШС, оскільки у ній ідеться про те, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Тобто у цій нормі встановлюється загальна вимога як щодо продавця речі, що нале­жить подружжю, так і щодо покупця, який також має діяти лише за зго­дою другого з подружжя.

Тобто тут трансформується, що у договорі купівлі-продажу, з одного боку, «виступає» цінний об’єкт права спільної влас­ності, а з іншого – не менш цінний об’єкт – певна сума грошей.

Отже, су­часна доктрина СК зумовлює необхідність враховувати права подружжя й при придбанні цінних речей, а не тільки при їх відчуженні.

При цьому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій но­таріусами України (п. 45) від 2004 року вже беруться до уваги умови шлюб­ного договору.

Однак дія умов шлюбного договору на майнові правовідно­сини подружжя у шлюбі має враховувати можливість регламентації прав та обов’язків подружжя при посвідченні договорів.

Ці та деякі інші проб­лемні питання, на нашу думку, мають розглядатись не лише з позицій прав осіб, а й з позицій нотаріального процесу, який вимагає визначеності прав та обов’язків нотаріуса у нотаріальних правовідносинах.

При коментуванні ч. 4, де йдеться про те, що договір, укладений од­ним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з под­ружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї, трансформується думка авторів про те, що другий з подружжя, даю­чи згоду на посвідчення правочину щодо спільного майна подружжя, нап­риклад на посвідчення договору купівлі-продажу квартири подружжя, тим самим підтверджує спільне волевиявлення щодо такого відчуження.

Тому наслідки визнання такого договору недійсним, якщо одержане за до­говором використане в інтересах сім’ї, поширюються і на того з подруж­жя, який давав таку згоду, тобто створюють обов’язки для другого з под­ружжя.

Сімейний адвокат при розпорядженні майном подружжя

У вирішенні справи про розпорядження майном подружжя більш оптимальним є звернення до сімейного адвоката, який допоможе Вам швидко і якісно вирішити справу на Вашу користь.

Наші адвокати спеціалізуються на вирішенні справ у сфері сімейного права, тому знають тонкощі та нюанси, які допоможуть прискорити процес.

Перевагами звернення до юристів з сімейного права є:

• оперативність вирішення справи про розпорядження майном подружжя;
• швидка підготовка документів для їх подачі в суд;
• економія матеріальних і часових ресурсів у вирішенні справи;
• можливість вирішувати питання онлайн.

Дар'я Сергіївна Скрябіна

Сімейний адвокат

Кращий спосіб заощадити час і гроші при розпорядженні майном подружжя - звернутись за консультацією до хорошого сімейного адвоката!

Якщо Ви не знаєте, як краще вчинити при розпорядженні майном подружжя – зателефонуйте нашим сімейним юристам і вони допоможуть розібратися в ситуації!

Сьогодні можна вирішити будь-яке питання дистанційно – онлайн, просто напишіть в месенджер (Viber, Telegram, Whatsapp) нашим сімейним юристам.

Найчастіші питання адвокату

Якщо стаття “Розпорядження майном подружжя” була корисною для Вас – ставте лайк. Ми будемо надавати Вам найбільш актуальну і корисну інформацію в сфері сімейного права, а також про актуальні зміни в законодавстві України.

Корисні матеріали сайту advokat-family.com.ua:

1. Поділ майна подружжя
2. Розмір часток майна подружжя
3. Накладення стягнення на майно подружжя
4. Поділ майна в цивільному шлюбі
5. Особиста приватна власність подружжя
6. Спільна сумісна власність подружжя
7. Об’єкти права спільної сумісної власності
8. Право на майно яке істотно збільшилось за час шлюбу
9. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
10. Порядок користування майном подружжя